Пожелание себе...
Поэзия

Тамара Локшина, St. Louis, USA
Родилась в 1969 году в солнечной Киргизии в городе Фрунзе (теперь Бишкек). Музицировать начала рано где-то с 8 -10 лет но боялась публичного исполнения. В 1988 году вышла замуж. В 1992 году мы иммигрировали в Соединенные Штаты. Свои гостеприимные двери нам открыл город Сент-Луис (штат Миссури), где мы и живем в настоящее время. У нас трое детей - дочка и два сына.(взрослые) Жизнь не баловала нас, но именно в трудностях Бог говорил моему сердцу через поэзию и как ни странно, собственные мелодии и рифмы прино сили утешение и поддержку в первую очередь мне самой. Когда я делилась своим пережитым с друзьями, то не раз слышала, что то, чем благословляет меня Господь через творчество может найти отклик в сердцах других людей. Это натолкнуло меня на мысль попробовать печатать свои произведения. Какие-то из них более удачные, какие-то нет, но это - мир моей души.
В 2006 году газета "Диаспора"(Сакраменто,Калифорния)посвятила свою поэтическую страничку мне где были опубликованы ряд моих произведений.
Мои песни можно прослушать на моей страничке в "Мой Мир" или приобрести написав мне и-мэил с просьбой. Будьте благословенны!

И мы молчим, вот незадача... - Людмила Солма
*) Примечание/в пояснение: >Это еще одна из моих житейских зарисовок, датированная весной 1985 года. >>"И мы молчим, вот незадача..." - из нечаянных слов, оброненных кем-то тогда же, в невольной своей эмоциональной растерянности. >>>фотоиллюстрацией - фрагмент чужого фото неизвестного мне автора, взятого из Интернета

Без Бога не было б рассвета - Леонид Олюнин

Жатва - Кравченко Настя

Поэзия :
Движение - Александр Грайцер

Проза :
Студентки - Таисия Кобелева
У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n

Поэзия :
Погибели предшествует гордость. - Мацкевич Ирина